Проблеми водопостачання

Для багатьох організмів вода – це середовище їх життя. В результаті діяльності людей та збільшення техногенного навантаження гідросфера змінюється як кількісно, відбувається зменшення кількості води, придатної для використання, так і якісно – забруднення води.

Основне джерело водопостачання в світі – річковий стік. Головне джерело водопостачання в Україні – річка Дніпро. Також потреби водопостачання забезпечують річки Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Їх повноводність і стан води в цілому, залежить від стану їх приток. Важливо відмітити, що 90% населених пунктів України розташовані саме в долинах малих річок, і використовують їх для водопостачання.

Питне водопостачання України здійснюється за рахунок як поверхневих (70%), так і підземних вод (30%). За регіональною оцінкою Україна має значні ресурси підземних вод, які можуть використовуватися як джерела питного водопостачання. Проте вони розташовані нерівномірно залежно від структурно-геологічних та фізико-географічних умов різних регіонів України. Основна частина (понад 60%) ресурсів підземних вод зосереджена у північних та західних областях України (Чернігівська, Київська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Львівська). Найменш забезпечені ресурсами підземних вод Чернівецька, Кіровоградська, Миколаївська, Івано-Франківська,

Житомирська та Одеська області

Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони й забруднюються стоками промислових підприємств чи тваринницьких комплексів. В промислових районах негативний вплив на стан і якість підземних вод має розробка шахт і кар'єрів. Результатом багаторічного відкачування води з промислових об'єктів рівень ґрунтових вод знизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.

Понад 80% населення України для задоволення питних і побутових потреб користується водою з відкритих водойм. При цьому майже 30 млн. чоловік споживають воду з Дніпра. На жаль, басейни майже всіх річок України можна віднести до забруднених і дуже забруднених переважно сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, важкими металами тощо. Найбільш забрудненими є води Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра та Сіверського Дінця.

Кризовий стан водокористування та катастрофічний екологічний стан водних ресурсів посилюється наявністю в Україні надзвичайно висоководоємних виробництв, а також водоємних технологій, які потребують води у 2-6 разів більше, ніж технології розвинених країн Європи і Америки. Питоме централізоване водопостачання для населення України теж перевищує показники розвинутих країн.
Промисловість використовує приблизно 20% води, що споживає людство в цілому. Кількість води, що споживається підприємством, залежить від того, яку продукцію воно випускає, і від характеру системи водопостачання (прямий або оборотний) та від ряду інших факторів. Головним споживачем води є сільське господарство.

До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Особливе місце посідають синтетичні мийні засоби, які надзвичайно стійкі та зберігаються у воді роками.

Забруднення води речовинами, що містять фосфор, сприяє бурхливому розмноженню синьо-зелених водоростей і «цвітінню» водойм, яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю водних тварин. Під час «цвітіння» Каховського та інших водосховищ на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на берег мертву рибу, що задихнулася.
Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

  • Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); надходження суспензій з підприємств гірничорудної промисловості; потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її непридатною для споживання.
  • Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного складу (нафта й нафтопродукти, мийні засоби, пестициди тощо). Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого акумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга).
  • Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообміну між водою та атмосферою й знижує вміст у воді кисню. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається 12 км2 води. Згустки мазуту, осідаючи на дно, вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у процесі самоочищення води. Внаслідок гниття осадів, забруднених органічними речовинами виділяються шкідливі сполуки, зокрема сірководень, що отруюють воду.
  • Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибів, яєць гельмінтів і т. п., багато з яких є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки (особливо, якщо вони не очищені або очищені недостатньо), а також стоки цукрових заводів, м'ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів. Особливо небезпечне біологічне забруднення водойм у місцях масового відпочинку людей (курортні зони узбережь морів). Через поганий стан каналізаційних систем та очисних споруд нерідко закривалися пляжі в Одесі, Маріуполі та інших містах на узбережжях Чорного та Азовського морів, оскільки в морській воді було виявлено збудників таких небезпечних захворювань, як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін.
  • Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об'єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода нагріта до температури 26-30ºС, діє на риб та інших мешканців водойм пригнічуючи. А якщо температура води піднімається до 36ºС, то риба гине. Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні електростанції.

До основних джерел забруднення водойм відносять:

  • атмосферні опади, що містять забруднюючі речовини промислового походження, які вимиваються з атмосфери;
  • міські стічні води (побутові, каналізаційні стоки, що містять шкідливі для здоров'я синтетичні миючі засоби та ін.);
  • промислові стічні води;
  • сільськогосподарські стічні води (відходи тваринницьких комплексів, змив з полів пестицидів дощами і весняними талими водами та ін.).

Найбільш значущу частку забруднення водойм становлять промислові стічні води, половина обсягу яких скидається у водойми без очищення, а велика частина другої половини – в недостатньо очищеному вигляді. Тому майже всі річки забруднені нафтопродуктами, важкими металами, органічними і мінеральними сполуками. Сільськогосподарські стічні води несуть у річки та озера величезну кількість добрив і пестицидів. Скидання стічних вод у водойми супроводжується накопиченням забруднюючих речовин у донних осадах у великих концентраціях, що може призводити до різкого підвищення рівня забруднення, пов'язаного з утворенням нових хімічних сполук.

Морські води також піддаються забрудненню. З ріками і стоками прибережних промислових і сільськогосподарських підприємств щорічно виносяться в моря мільйони тонн хімічних відходів, а з комунальними стоками і органічних з'єднань. Через аварії танкерів і нафтовидобувних установок в океан потрапляє по різним джерелам не менше 5 млн. т нафти в рік, що викликає загибель багатьох водних тварин та морських птахів. Хвилювання викликають також захоронення ядерних відходів на дні морів, кораблі, які потонули з ядерними реакторами і ядерною зброєю.

Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров'я людей

Забруднення рік, озер, морів і океанів набуває загрозливого характеру і в багатьох районах перевищує їх здатність до самоочищення. У результаті зменшуються ресурси прісної води. Вже нині в південних районах України спостерігається її нестача. Незадовільне водозабезпечення населення часто є наслідком істотного погіршення якості води, зумовленого антропогенним забрудненням патогенними мікроорганізмами та різними ксенобіотиками господарсько-побутового й техногенного походження. За даними ООН, у світі щороку виробляють до 100 тис. нових хімічних сполук, серед яких близько 15 тис. є потенційними токсикантами. Внаслідок непродуманих рішень створюються загрозливі та катастрофічні екологічні ситуації на багатьох акваторіях.

Дуже небезпечні наслідки має біологічне забруднення, особливо в місцях масового відпочинку людей (курортні й рекреаційні зони узбережь озер, морів та інших водойм). Упродовж останніх років багаторазово закривалися пляжі Чорного та Азовського морів та на багатьох інших водоймах внаслідок виявлення у воді збудників холери, дизентерії, вірусного гепатиту та інших інфекцій.

Також слід відмітити негативний вплив полігонів (звалищ) твердих побутових відходів на навколишнє природне середовище, підземні та поверхневі води, ґрунти й атмосферне повітря і, як наслідок, на здоров'я людей. Приблизно 80% полігонів твердих побутових відходів, що експлуатуються в Україні, не відповідають санітарним нормам, а отже є звалищами. За попередніми даними загальна площа земель, зайнятих звалищами на території України досягає 12 тис. км2, що можна порівняти з територією Кіпру (9 251 км2) та Чорногорії (13 812 км2). Необхідно зауважити, що підрахунок цих площ проводився лише за офіційними даними, в той час як не офіційні площі звалищ твердих побутових відходів щонайменше втричі більші.

Враховуючи сучасний стан водопостачання в Україні та якість питної води в цілому, свідомі громадяни, які переймаються своїм здоров'ям все частіше вирішують використовувати для власних потреб бутильовану воду.

Гідрогеолог НВП УКРГЕОЛОГСТРОМ

Катерина Новак